Згадана Резолюція визначила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Разом зі світовою громадськістю український народ поділяє біль за жертвами цієї жахливої трагедії минулого століття, яка не оминула тоді і наші землі. Наш народ не лише поділяє цей біль, а і вповні його розуміє, бо нині, вже у ХХІ столітті, ми теж переживаємо велику трагедію цілеспрямованого знищення нашого мирного народу.
Нині росія з ідеологічних мотивів, з ненависті та упередженості фанатично прагне будь-якою ціною знищити наш народ. Вона усвідомлено та цілеспрямовано вчиняє масові вбивства і катування мирного населення – злочини проти людяності, проти життя, проти Бога. Ми говоримо, що там діє диявол, там відкидають Бога. Адже Бог не створив зла, зло паразитує на добрі – не в змозі чогось створити, воно лише нищить і руйнує те, що було створене добром. І це зло чинитися руками людей, душогубів, які мають свободу вибору, але обирають сторону не добра, а зла.
Люди, які пішли на злочини проти життя і людяності, відкинули Бога, Його закони любові й милосердя. Це призвело до їхнього самозвеличення, самолюбства і зверхності над іншими. Саме в цьому причина виникнення безбожницьких ідеологій, диктатур, більшовизму, нацизму, расизму...
Ми згадуємо Голокост як один із найбільших злочинів проти людяності – і звертаємо увагу на те, що нині, на очах у всього світу, теж коїться людиноненависницький злочин проти українського народу.
Про Голокост весь цивілізований світ говорить: «Ніколи знову» – але виявляється, є ті, хто каже: «Можем повторіть» щодо українців.
Подібні злочини не мають виправдань і строків давності. Дорога терору і вбивств веде і натхненників, і виконавців, і прихильників, і мовчазних свідків цих злочинів – до пекла. Всі вони наслідують каїнове прокляття. Нехай здійсниться над ними справедливий Суд Божий! А жертвам страшних людиноненависницьких злочинів – вічний спокій і пам’ять.
